Вірші класиків > Леонід Куліш-Зіньків: Вірші > Леонід Куліш-Зіньків – Каламбури

Леонід Куліш-Зіньків – Каламбури: Вірш

Не бере

Петра мороз ніколи не бере,
Бо найміцніший самогон бере.

* * *

Лежить колодою

Душа до праці не лежить,
Бо вік колодою лежить.

* * *

Думка злодія

Хоч Вкраїна – рідна мати,
Не візьмеш – не будеш мати.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Леонід Куліш-Зіньків
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Куліш-Зіньків – Каламбури":

Читати схожі вірші:

  1. Леонід Куліш-Зіньків – Котик
  2. Леонід Куліш-Зіньків – Ячна каша
  3. Леонід Куліш-Зіньків – Цапова капуста
  4. Леонід Куліш-Зіньків – Мишка і книжка
  5. Леонід Куліш-Зіньків – Їжакова сорочечка
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Леонід Куліш-Зіньків – Каламбури: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.