Вірші класиків > Леонід Куліш-Зіньків: Вірші > Леонід Куліш-Зіньків – Котик

Леонід Куліш-Зіньків – Котик: Вірш

В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
— Я уже вусатеньке,
Я уже старе.
До Оленки тулиться:
— Заховатись слід, —
Засміють на вулиці,
Скажуть: «Що за дід?!»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Леонід Куліш-Зіньків
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Куліш-Зіньків – Котик":

Читати схожі вірші:

  1. Леонід Куліш-Зіньків – Котик хату підміта
  2. Леонід Куліш-Зіньків – Що сталось
  3. Леонід Куліш-Зіньків – Знайшла мишка колосок
  4. Леонід Куліш-Зіньків – Мишка і книжка
  5. Леонід Куліш-Зіньків – Соняшник
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Леонід Куліш-Зіньків – Котик: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.