Котики вербові,
Котики малі
Посідали знову
Тихо на гіллі.
Нявка котенятко:
— Сміхота сама,
А чого в них, татку
Хвостиків нема?
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Їжакова сорочечка
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Дивувалися коти
(Оцінок ще немає)