Леонід Куліш-Зіньків – Мініатюри: Вірш

Може, потім

– Кохаю я його чи ні –
Дрібничка, мамо, це мені.
– А як це так? – признайся, Раю.
– Як вийду заміж – покохаю.

* * *

Відповіла

– Де ти ходиш вечорами? –
Жіночка питає.
– Не секрет, – він каже прямо, –
Де тебе немає.

* * *

Весела хвороба

– Ти чого весела, Віко,
То ж казали, що ти хвора?
– Провела я чоловіка
у відрядження ще вчора.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Куліш-Зіньків – Мініатюри":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леонід Куліш-Зіньків – Мініатюри: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.