Дядько був собі нічого
Мій сусіда Никодим.
Тільки що зробилось з нього,
Тільки що стряслося з ним?
Зник живіт. Опали щоки.
Йде поволі на базар.
І штани його широкі
Підмітають тротуар.
Ви не смійтеся з людини,
Бо нема тут дивини —
Піднялися вгору ціни —
Опустилися штани.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Неповторні знаки
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Не допоможе
(Оцінок ще немає)