За обідом батько кинув
Спокійно і тихо:
— Як не будеш вчитись, сину,
Буде тобі лихо.
Залишишся телят пасти,
А то гірше того,
Дадуть тобі у колгоспі
Трактора старого.
А синок малий сміливо
Батьку заявляє:
— Вже такої перспективи,
Бачу, що немає.
Я за першу професію
Зовсім без тривоги,
Бо на фермі вже худоба
Витягнула ноги.
А про трактор що й казати!
Й для чого ті байки.
Є один, в якому, тату,
Три шини й дві гайки.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Надбавка за шкідливість
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Конкретна порада
(Оцінок ще немає)