— Син на кого,
Зою, вчиться?
За цікавість цю пробач!..
Відказала молодиця:
— Він у нас перекладач.
— Що ж, схиляюсь я до думки,
Що освіта — не біда.
Бач, як гарно сало в сумку
З діжки він переклада!
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Перші успіхи
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Підготовка до лікарні
(Оцінок ще немає)