Як збирався до лікарні
Олексій Заноза,
То поклав аж десять клунків
На старого воза.
Три торбини порошків,
Пакунок уколів,
Запхав постіль у мішки,
Щось іще від молі.
Прихопив тоді бинтів,
Оберемок вати.
Ще чогось там захотів,
Бо побіг до хати.
Як подумав — ще не все —
Клопотів доволі,
Миску й чашку ось несе,
Трохи цукру й солі.
Сів. Шукає батога
Коня поганяти,
Аж тут жінка вибіга
Й почала гукати:
— Ти куди ото вже преш? —
Зачекай ще трошки,
Казав вчора забереш
Ще чотири дошки…
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Падають
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Основна деталь
(Оцінок ще немає)