Говорив Іван до молодиці:
— Трохи вже порядок навели,
В печінках сиділи ті п’яниці,
Й поміж сторожів вони були.
Лантух наберу колись чималий, —
Обережно глянув на куму, —
Сторож спить собі, як не бувало,
Хоч кричи — піддать нема кому.
А тепер вони, бач, на сторожі,
Бо тверезі. Значить — піддадуть.
Скажуть тихо: «Бережи вас боже…»
І спокійно я в зворотну путь.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Помітила
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Пилипове горе
(Оцінок ще немає)