Вже нема у нас артілі
Колишньої нині,
Поділили до неділі
Її по частині.
Дві машини дісталося
Голові при тому,
Повіз трактора й сівалку
Агроном додому.
Бухгалтеру головному
Дали хату файну,
Інженеру й механіку
Зразу ж по комбайну.
Секретарку пожаліли,
Дуже тиху жінку,
Їй стільця тоді вділили
Й друкарську машинку.
Посильній хотіли швабру
Всунути спочатку,
Та подумали й вручили
Колгоспну печатку.
І, нарешті, для сторожа
Афганія Валери,
Від колгоспної контори
Дали вхідні двері.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Щоб спіймать балду
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Що за жарти
(Оцінок ще немає)