Грицик, може, й не хотів
Розсмішити двох китів.
Та писати так спішив,
Що насправді розсмішив.
— У вівторок, — нам казав, —
Про кота диктант писав:
«Є у мене чорний кит —
Біла спинка і живіт.
Біля хлівчика щодня
Він ганяє мишеня».
Сам не знав, що десь хтось там
Прочитав все те китам.
Як почули те кити,
Занявчали, мов коти,
І сміялись китенята,
Що вони вже котенята.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Годував я півника
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Маю я букварика
(Оцінок ще немає)