У словник уже півдня
Заглядало хлопченя,
Й не знайшло у ньому слів,
Що татусь на маму плів.
* * *
Олівець був тільки й ручка,
Й гарно вчилась діда внучка.
З комп’ютером внуки нині
Отримують «двійки» сині.
* * *
В нашій річці, всім відомо,
Ні лина вже, а ні сома.
Залишивсь один тепер
Рак, старий пенсіонер.
* * *
Крадуть з низу й з висоти,
Крадуть коні і дроти.
Я боюсь, що скоро вкрадуть
Уряд і Верховну Раду.
* * *
“Тунеядець” слово зникло,
Термін цей давно помер.
Слово свіже – “безробітний” –
Ми вживаємо тепер.
* * *
Прийде з бару
Гриць до хати –
Посуд почина літати.
Скло тремтить чотири дні –
На війні, як на війні.
* * *
Ставить тітонька щодня
За коня аж “на коня”.
Ще й співає: “Просто рай,
Що тепер у мене пай”.
* * *
І товари, і пісні,
Та про що тут мовити:
Можна в рідній стороні
Й кілера замовити.
* * *
Оголошення Максима:
“Продаю дві фури сіна”.
– Накосив?
– Облиште мову,
– З жінкою пропив корову.
* * *
А я сторожа Наума
Позавчора взяв за кума.
Щоб вибрали в депутати,
То й Мороза міг би взяти.
* * *
Від Чорнобиля страждаєм,
Так зате від влади маєм
Гроші гарні, гроші дивні –
Трошки більше, ніж дві гривні.
* * *
На весілля не пустила
Мама мого батька,
Бо чоботи розпустились,
А на штанях – латка.
* * *
Їжте, люди дорогі,
Тільки з сиром пироги,
Бо добряче, та ще й як,
Можуть всипати за мак.
* * *
Вранці пічку я затоплю,
В чавунці зварю картоплю.
На вечерю – бараболю…
То ж, чи сердитись на долю?
* * *
Дали цукру на зарплату,
А ще дріжджі мають дати.
Ой гоп гопака,
Гарний настрій в козака.
* * *
Співаночку заспіваю,
Що сьогодні дома маю:
В дворі – курку, в хаті – лавку.
А в хліві – п’яничку Савку…
* * *
У колгоспній фермі нині
Вже дають прибуток свині:
Сала – нуль, зате тітки
Шерсть стрижуть з них на щітки.
* * *
Врятували гуси Рим,
А то був би з Риму дим.
А у мене в лиху пору
Переніс й гусей хтось з двору.
* * *
“Запорожця” дома маю,
Козаком себе вважаю.
«Міцубісі» має Гнат, –
Ну й нещасний азіат!
