Закопала бутля Христя,
А потім до сина:
— Не підходь до того місця,
Бо там — страшна міна.
Подзвонимо після свята
Ми до військкомату
І попросимо забрати
Залізяку кляту.
— Пізно, мамо, бо те горе,
Про яке казали,
Мій хрещений з татом вчора
Вже розмінували.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Тільки дурниці
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Різні проблеми
(Оцінок ще немає)