Якось мати дісталася
До рідної доні.
— У якому ви їхали, —
Питає, — вагоні?
— А хіба мені те знати? —
Говорить старенька.
— У купейному, напевно,
Мандрували, ненько?..
Мати тут очима лупа:
— Ти вгадала, Лізо! —
Була зверху людей купа,
Я під ними — знизу!
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Урок математики
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Така причина
(Оцінок ще немає)