Мокра знов лелеча хатка.
Дощ. Вітрище — помелом.
Заховались бусленятка
Під матусиним крилом.
Тут і затишно, і сухо,
Громовиць десь перегук.
Під крилом маленьке слуха
Серця маминого стук.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Одудова дудка
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Буде діточкам узвар
(Оцінок ще немає)