Намистинка-вишенька
Вабить на гіллі.
— Ой, яке ж то лишенько,
Що ми ще малі!
Зазирать втомилися
Братик мій і я.
— Може, ти нахилишся,
Вишенько моя?
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Добрий лис
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Веде квочка
(Оцінок ще немає)