Вірші класиків > Леонід Куліш-Зіньків: Вірші > Леонід Куліш-Зіньків – Вишенька

Леонід Куліш-Зіньків – Вишенька: Вірш

Намистинка-вишенька
Вабить на гіллі.
— Ой, яке ж то лишенько,
Що ми ще малі!
Зазирать втомилися
Братик мій і я.
— Може, ти нахилишся,
Вишенько моя?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Леонід Куліш-Зіньків
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Куліш-Зіньків – Вишенька":

Читати схожі вірші:

  1. Леонід Куліш-Зіньків – Вишенька взимку
  2. Леонід Куліш-Зіньків – Котики
  3. Леонід Куліш-Зіньків – Черевички
  4. Грицько Бойко – Вишенька
  5. Леонід Куліш-Зіньків – Спати хочуть окунці
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Леонід Куліш-Зіньків – Вишенька: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.