Леонід Куліш-Зіньків – Як горобчик рахував: Вірш

Горобець повіз у млин
Двадцять вісім штук зернин,
їхав полем, їхав лугом,
їхав день і їхав другий.
Стрибунець замість коня
двійко раків поганяв.
Зліз із воза, поруч скаче:
«Гей, скоріше, менший раче,
— Їдем сорок шість годин.
А якщо закриють млин?
Як тоді змелю зерно?
Гей, скоріше, друже,
Но-о-о!
Нудно як»,— собі цвірінькнув.
Тож відкрив для млива скриньку,
Став зернята рахувать:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Ось уже і двадцять є,
Він рахує і клює.
Під’їжджає до млина,
Подививсь —нема зерна…
Він спочатку зажурився,
Потім знов розвеселився:
Хоч ні з чим вернувсь до хати,
Та навчився рахувати!