Леонід Куліш-Зіньків – Їхав заєць: Вірш

В переповнений трамвай
Ледве втиснувсь сірий зай.

На зупинку коли біг,
Гаманця згубити встиг.

Ой, біда! Біда яка!
Іде заєць без квитка.

Бідний зайчик оком косить,
Зайчик вибачення просить.

Справи кепськими були,
Всі в трамваї загули.

Гомоніли пасажири,
І великі, й менші звірі:

— Як не сором? А-я-яй! —
Іде «зайцем» сірий зай!

Тож, читачику, повір,
Що пішло з тих давніх пір —

Хто квитка забув купити,
Називають «зайцем», діти.

Контролер — борсук-дідок:
— Покажи, — сказав, — квиток.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Куліш-Зіньків – Їхав заєць":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леонід Куліш-Зіньків – Їхав заєць: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.