Після фільму Герасим
Щось шепнув Одарці,
Й кума Петра попросив
Випити по чарці.
Аж до півночі пили
Не як в серіалі,
Щось про Тімонса плели
І про Джину далі.
Кум додому не дійшов,
Сів серед дороги.
Наче брага, грала кров,
Й страйкували ноги.
Тут підходить старшина
І в свистульку свище:
— Хто ти будеш, старина?
— М-м-ейсон я, дружище.
Ну, а ти який є туз? —
Герасим белькоче.
— Не впізнав? Кастільо Круз, —
Старшина регоче.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Картопляне шоу
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Здогадалась
(Оцінок ще немає)