Над рідними оселями
Летіли невеселими.
— Курли! — кричали Павлику
Журавлики, журавлики.
Додому поверталися —
До сонця посміхалися.
І знов були веселими
Веселики, веселики.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Танцювали кавуни
- Попередній вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Березень (Сніг чорніє на горбі)
(Оцінок ще немає)