Десь, кудись поділось літо,
Сонця теплого нема.
У кожух такенний вдіта
Бабця біла йде — зима.
В неї в торбі — сніговиця,
Ще й хурделиця на дні.
— Діставайте рукавиці
Й теплі валянки мені!
А малечі — просто втіха,
Хоч вітрище аж гуло,
Бо нагрілись щирим сміхом
На санчатах за селом.
- Наступний вірш → Леонід Куліш-Зіньків – Вишенька взимку
- Попередній вірш → Тамара Коломієць – Ручай
(Оцінок ще немає)