В трамвайнім дзвоні, у кляксоннім гимні
очікую на гомінкому розі.
В передвечірньо-одпочивній зміні
гремлять залізом ляди магазинні…
Довкола озираюся в тривозі.
Прийдеш?… Вже засвітилися реклями
і міняться в неоновому сяйві…
Ось ти… Із карміновими устами,
на блідих лицях дві шарлатні плями…
Ах, як тобі мої стремління зайві!
Чужі вітри надії степової,
блакить і сонце… боротьба і мрії!…
Твоя любов глядить стежок спокою
й лякає віра в воскресення Тої,
яка в nрийдешнім ще, Антимаріє!
