Леонід Мосендз – Ізгоєм прозивають люди: Вірш

Ізгоєм прозивають люди…
Ізгой! Контраст в столітній лад.
Але ізгой могутнім буде:
заклався і росте Берлад.

Хоч би на вільні ті оселі
наплили всіх морів піски —
ізгойний дух в новій пустелі
проб’є знова русло ріки.

Вільні пісні вільного ладу
повторить Хортицька луна,
знов скличе на майдан громаду…
І знов могутніти Берладу —
рости з степового зерна!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Мосендз – Ізгоєм прозивають люди":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леонід Мосендз – Ізгоєм прозивають люди: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.