Леонід Мосендз – Коли знова прийшла пора: Вірш

Коли знова прийшла пора для Діви,
які принесли ви Йому дари?
Фальшивий патос привітальних співів,
нещирість рук, піднятих догори,

бундючність слів, штампованих “З нагоди”
і зраду ще незмовлених присяг…
Бо вам потрібен тільки зза вигоди
цей пошматований, скривавлений цей стяг.

Ні, не спіймає вас в надвічнім Чині
ані хвали ані проклонів сіть!…
Ось присуд: непотрібній Майстру глині
буть nopoxoм біля шляхів століть!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Мосендз – Коли знова прийшла пора":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леонід Мосендз – Коли знова прийшла пора: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.