Любий друже. Як кидати
ймуть на мене глину вогку,
прошу я тебе, благаю
не дозволь співать “Кру — кру!…
Не хочу, щоб всі стояли,
мов сичів облізлих зграя,
і гукали глупо в землю:
“В чужині умру, умру…”
І скигліли довго й нудно,
оглядаючись навтьоки,
співчуваючи фальшиво
і мені і журавлям…
Ні, я прошу, друже милий,
заспівати надо мною
“Гей нум, хлопці, до зброї…”
Пісню бою й перемог.
Хай хоч раз бадьорі нути
змусять вас при цій нагоді
зняти зір сміливо вгору,
подивитися вперед…
І, втішаючись із вами,
на майбутні перемоги
дух мій радісно полине
на останний, з Богом, герць…
