Є. Маланюкові
Мені здається: це когорти,
ряди твоїх метальних слів.
Здіймаєш тризубий прапор ти
над військом предківських степів.
Знова торують легіони
шляхи задернілих доріг…
О, хто поставить перепони
оцій розмірності каліг!
А вождь глядить звитяжним оком
на міць не зірваних ще пут,
здіймає вгору меч високо
і заслухається в салют…
Та тільки ніч над містом шатер
почне зміняти черги чат,—
зникає вождь і імператор
і днини відгуки мовчать…
