Ми кажемо: “Гіркий хліб вигнання,
високі сходи нам чужого дому…”
Та скарги зміст сховався за утому,
за байдужість буденного щодня,
пожер падаючий Перун вогня
наш запал, відгреміли реви грому,
у глупу ніч ми пo шляху старому
йдемо без смолоскипів, навмання…
А час гукає, жертви, діла хоче…
Сліпі, глухі не чують грому слів…
Де ж той співець, який би нам зумів
у кволе серце вкласти слух і очі?
І, вивівши із пекла Аліґ’єрі,
підніс нас у стремлінь забуті сфери!
