Ось прийде день: хижак крилатий
на скелі жертви не найде
і лють намарно розкидати
в пустелі клекотом буде.
І ненасичений когтистий
почне шаліти долі звір,
в безсилій люті землю гризти
й ричання посилать до зір.
А ніччю вибочить з орбіти
кривава заздрісна зоря,
і лише жмут метеоритів
поглинуть космосу моря.
І “Sine Deo”, присуд злібний,
без сліду розметуть літа…
А понад часом він, свобідний,
знова триватиме, побідний,
— Пророк, і Жертва і Мета!
