За тобою Гаральд тужив,
твоє ім’я – бойовий знак,
це про тебе вікінґів спів,
князівно північних caґ.
Тебе знає Лаба і Рен,
ти — Реґіна Сенських долин,
славна мати славних імен…
Не йму віри: чи й я твій син?
Не йму віри… А може ти
не признаєш мене своїм?
Я вагаюсь: можна ввійти
у палац твій, в князівський дім?
І зістать в твоїй стороні,
щоб славить твоє буття…
О, дозволь, Реґіно, мені
дарувати тобі й життя!
