Що серед океану каравела?
Безсила тріска в безмежі забута,
але вона своїм стремлінням скута
і мчить до зір західних «Mia Stella».
Нехай на сході мрія нас завела,
сьогодні зірвемо одчаю пута.
На заході загине східня смута,
її межа — виткі Саргосу зела.
Минають дні. У простори безкраї
скотилася остання крапля болю,
спинився лет часу… А хвиля грає
і плескотом віщує близьку волю,
таку жадану: буть самим собою
за межами вже близького прибою!..
