Ти смієшся несміло:
“Навіщо нам зорі,
навіщо нам море!
Нудно, незрозуміло…
А ми візьмемо, милий,
краще два квитки в кіно.
Подивись до вітрини
он на тую картину:
це ж бо чарівна Ґарбо.
Що? нехочеш? не варто?…
Ах, як тоскно з тобою,
коли ввечері місто
вдягне з світел намисто,
а ми ходим з нудьгою!…”
- Наступний вірш → Іван Ірлявський – Рідні
- Попередній вірш → Іван Ірлявський – Материні слова
(Оцінок ще немає)