Іs all that we see or seen
but а dream within а dream?
Е. А. Рое.
Тихий, тихий сон мене оп’яв,
до скелястої безодні я спадав,
і на скелі тінь моя лягла,
мов би в горах тінь орлиного крила,
тінь лише гойдалася обіч,
поринаючи в безодні глупу ніч,
поринаючи зі мною без кінця
в невідомую безодність рішенця,
у порожній нерухомий вир
чорних блисків і давно погаслих зір…
Та нараз в падінні я спинивсь,
до базальтової скелі притуливсь,
причаїлась ззаду тінь моя,
в глибині вона лише та я…
Гей, глибоко ще безодні дно,
а вгорі назавжди замкнено вікно;
в невиді згубився світла слід,
тишиною лише темрява звучить;
згинув жах, відвага завмира,
зза плечей байдужість визира,
байдужа їй злоба і любов,
чи підноситися чи спадати знов,
чи зістать до віку на шпилі,
в глибині землі, далеко від землі…
Тиша, тиша… Зупинився час,
тінь моя в заломах скелі розплилась,
розплилась, як не було її,
вже й свідомости затерлися краї,
і на місці вир кудись несе,
все вже страчено і знайдено усе…
