Мене убито в чесному бою,
поховано дбайливою сім’єю…
О. Ольжич
У сні, під киреєю віку,
вдивляюся в дійсність свою:
о, скільки без краю, без ліку
поляглим я був у бою!
В Суботові мав я могилу,
дрімаю у фінській землі,
мене Ярополче труїло,
нас Коднянські вбили палі;
в Галаці лежу, над Дунаєм,
прийшла нам в Базарі черга,
нам “вічную пам’ять” співає
дбайлива сибірська пурга…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
У сні, під киреєю віку,
вдивляюсь в прийдешність свою:
ми встанем, ми встанем без ліку,
щоб в чеснім ще вмерти бою!…
