У татарви шукали оборони,
людьми татарськими воліли бути,
бо ханські вже миліші були пута,
аніж свої, князівськії, закони.
Ставали в Посполитій Кисілями…
(В гостині більш подобалось, ніж вдома.)
Від справ чужих не відчувалась втома,
хоч душі й руки крились мозолями.
В Палаті Грановитій розбивали
собі лоби, чолом цареві б’ючи.
За ранги та за цяточки блискучі
і вольності, і звичаї міняли.
Імперіям були все вірні слуги
і ширили до безтяму простори…
Раби-Баярди, вірністію хворі,
за честь чужу — свою дали в наругу…
Все барвилось: у чорне, злотне, біле,
все мріяли про східного владику…
Від довголітнього, від вікового звику
й червона мла вам очі засліпила!
А ще кому знесете ви данину?
Яким варягам зложите присягу?
Яку чужу прикрасите ви сагу?
І перед ким ще схилите коліна?
