Віольно — ніжні дрібні Плеяди,
фанфарно — блесклий меч Оріона,
піанно сяють сузірні грона
вступних акордів до серенади.
Велично — тихо гремить оркестра,
із барв і сяйва кружать акорди,
а я за пультом, творінням гордий,
єдиний, вічний, як світ, маєстро!
Так! Я єдиний створив ці звуки!
В них вплів надію надій — буяння,
а лейтмотивом взяв сподівання,
як переможець одчаю й муки…
Та як справдиться моя надія, —
я дисонансом здіймуся горі:
в ціклоні звуків, в хаосі хорів
воскресне Марта і вмре Марія!…
