Вже десять віків
романська вежа —
передня чата понад закрутом Лаби,
у схід простяглася західня межа,
у склявські громади…
Століття розвою,
приплив і відплив,
не бачу кінця, та завершення снаги —
цих пара пам’ятних слів:
Рудольф імператор й де Браге…
- Наступний вірш → Леонід Мосендз – Ave Maria
- Попередній вірш → Леонід Мосендз – Жайворонок високо в блакиті
(Оцінок ще немає)