Загув мотор у високості
і плинний виклад перебив…
Спинився ти в безсилій злості
та крейду точену зломив…
Навіщо, канторе учений,
ця злісна павза, злісний рух?
Чи ж не твоїм взірцем натхненний
стремить в зеніт звитяжний дух?
Потужну мову інтеграла
мотор у пісню перелив.
Яку ще хочем більшу славу
укласти в блідість власних слів?
Мовчи!.. на мить!.. хай доспіває,
дасть вченій впевненості крил:
ця ж сама пісня нас чекає
над морем українських сил!
