Як дар життя, безцінний дар
я серця жар беріг.
Я перейшов сто сот доріг
як воїн і владар
і все знайти тебе не міг,
і дощ косий, і лютий сніг
мене вночі збивали з ніг
і мій гасили жар.
І тільки на шляху війни
вночі тебе я стрів.
За нами степ вогнем горів
і бачив темні сни.
Ти йшла до наших таборів,
і я відчув тебе без слів,
як серце снів, як тихий спів
забутої струни.
Мов два холодних джерела
’дне одному навстріч
ми йшли – та невблаганна ніч
в бою нас розвела.
І не склепити більше віч,
і тільки чути серця клич:
ця зустріч в найстрашнішій з січ
була чи не була?
