Як важко все життя до себе йти,
Дивитись в небо, чашею пролите, –
Спинятися, наводити мости
І за собою зразу ж їх палити.
Як добре знати, що тебе веде
Твій власний шлях – єдиний із можливих.
Що легші є, але нема ніде
Таких упертих і таких щасливих.
