Займанка, Сомівка та Бердянка
Пригадають, що я був їх гість.
Зачепилівка і тужно, й п’янко
Заридає, як почує вість.
Над Оріллю Личкове поляже,
Хмарою обгорнеться в ту мить;
Карлівку, та Орчик, і Лебяжжя
Однієї туги зв’яже нить.
Спиняться тоді в степу бригади,
Жайворон впаде у борозну, –
Пішки підуть до Червонограду
Хлопці, щоб нести мою труну.
І нестимуть мовчки від вокзалу
Мимо виконкому і млинів,
Так, як їм із центру наказали
І як за життя я сам велів.
І співатимуть солодку й милу
Пісню тиху на спомин душі,
І в братерську покладуть могилу,
Де лежать мадяри й латиші.
Може, хтось іще й промову скаже
Від ім’я старих товаришів,
І салют потрійний геть розв’яже
Всі гріхи, якими я грішив.
