Леонід Талалай: Вірші

Леонід Талалай (1941 – 2012) – український поет, доля якого тісно переплелася з Донбасом.

Творчість присвячена філософській тематиці. У центрі віршів – людина, мета її життя, перспективи і втрачені можливості. Ліричний герой Леоніда Талалая зосереджений на своїй самореалізації і прагне розкривати свій талант. Водночас він є патріотом своєї малої батьківщини і з ностальгією згадує дитинство, родину, близьких.

Леонід Талалай показує себе як великого експериментатора, який створює багатошарову поезію з досить складних речень. Асонанс і алітерація, повтори, складні рими, протиставлення, фразеологізми, крилаті фрази і застаріла лексика у його творчості переплітаються у химерний візерунок.

Автор використовує образи з різних культурних пластів – античного, історичного, релігійного. Він посилається на відомі поезії інших українських митців. У багатьох віршах присутня іронія, яка дозволяє дивитися на світ і свої досягнення у цьому світі більш просто, а подекуди навіть більш легковажно.

Список віршів:

Леонід Талалай – Отак би йти і йти за плугом

Леонід Талалай – Рідіють багряні тіні

Леонід Талалай – І тих… і тих… уже немає

Леонід Талалай – Світлішим стає вночі

Леонід Талалай – Багряні крони

Леонід Талалай – Пізня осінь пахне димом

Леонід Талалай – Так світиться течія

Леонід Талалай – Ранок такий дзвінковий

Леонід Талалай – Фіксує око, проявля душа

Леонід Талалай – Ще світ у напівсонні, ще рано

Леонід Талалай – Ледь чутно скрипить сосна

Леонід Талалай – Вже Ілля

Леонід Талалай – Осіннє марева тремтіння

Леонід Талалай – В таганку закипає вода

Леонід Талалай – Я просинаюся на сіні

Леонід Талалай – З багряного крутосхилу

Леонід Талалай – Уже квилить душа до неба

Леонід Талалай – У засніженім сквері, як я

Леонід Талалай – У небо – птиця, листя – до землі

Леонід Талалай – Уже і Покрова

Леонід Талалай – Мерехтить у темнім плині

Леонід Талалай – В дубовій кроні стука дятел

Леонід Талалай – Пташині співи у садку безлистім

Леонід Талалай – Під лісом, де коса гуляла

Леонід Талалай – Ті ж самі солов’ї і ті ж надії

Леонід Талалай – У грудях щемить і не знаю, від чого

Леонід Талалай – І сам я старий, як осінь

Леонід Талалай – Далеко до ранкової зорі

Леонід Талалай – Погожі дні

Леонід Талалай – Течія поплавок підганяє

Леонід Талалай – Це осінь, друже, тиха, як вина

Леонід Талалай – Оце і є осіння воля

Леонід Талалай – Час надійшов мовчати

Леонід Талалай – Батько

Леонід Талалай – На все лягає сніг

Леонід Талалай – Світло так, що не бува світліше

Леонід Талалай – І Муза мовчить, і горілка не гріє

Леонід Талалай – Оце б ліричному піїту

Леонід Талалай – Як пророчив мені

Леонід Талалай – Був я вільним

Леонід Талалай – Не тільки по губі

Леонід Талалай – На тім суді

Леонід Талалай – Пора приготуватися до ночі

Леонід Талалай – На перекаті така молода

Леонід Талалай – Адріатика

Леонід Талалай – Здається, ні гонитви

Леонід Талалай – Дощ пройшов

Леонід Талалай – Під кроною

Леонід Талалай – Дінець, туманіючи

Леонід Талалай – Тихо-тихо ллється музика

Леонід Талалай – Все глибшає осінь

Леонід Талалай – Який порив! Якої сили!

Леонід Талалай – Було… і вже за видноколом

Леонід Талалай – У Києві сніг і над Києвом сніг

Леонід Талалай – І скрипнувши дверима, даленіє

Леонід Талалай – Як з вирію, біліє наша хата

Леонід Талалай – Нарешті в горлівській газеті

Леонід Талалай – Іще твій сон біля вікон

Леонід Талалай – Я прахом був, у прах вернуся

Леонід Талалай – Маруся

Леонід Талалай – І перший ангел просурмив

Леонід Талалай – Зазналися, не знаючи нічого

Леонід Талалай – Ми відновили Божий храм

Леонід Талалай – Не знаю, чому, все не те і не так

Леонід Талалай – І жити неможливо

Леонід Талалай – Так сумно, бісе

Леонід Талалай – Ні голосу Бога з неба

Леонід Талалай – Збіднілі крони шерхотять

Леонід Талалай – Пливуть над степом в мареві хрести

Леонід Талалай – Міддю темніють води

Леонід Талалай – Кохана моя, кохана

Леонід Талалай – Хліб насущний доїдаю

Леонід Талалай – Гонитва

Леонід Талалай – Притишено плине осінній Дінець

Леонід Талалай – Папороть квітне

Леонід Талалай – Гуде вогонь і зголоднілий

Леонід Талалай – Що то шумить, що то дзвенить

Леонід Талалай – За тінню тінь до видноколу

Леонід Талалай – По лігвах своїх вовки

Леонід Талалай – І степ, і воля, та, одначе

Леонід Талалай – У небі високім

Леонід Талалай – І пройшли вони із мечем

Леонід Талалай – А вже в моїм теремі злотоверхім

Леонід Талалай – А крона всю ніч осінню

Леонід Талалай – Корогви над степом широким

Леонід Талалай – Валун

Леонід Талалай – А степом стежки стежки стежки

Леонід Талалай – З кожним днем самотнішає осінь

Леонід Талалай – Глухо в Дикому полі

Леонід Талалай – Вже від багаття – тільки тління

Леонід Талалай – Віддаляється гроза

Леонід Талалай – Втома вечірня на камінь присіла

Леонід Талалай – Озеро

Леонід Талалай – На кожнім перехресті діжка квасу

Леонід Талалай – Батьки чекали

Леонід Талалай – Така роса, палахкотінь

Леонід Талалай – Далеко

Леонід Талалай – Стрімкий терикон наступа на городи

Леонід Талалай – І попливло вікно вагону

Леонід Талалай – Зі мною в човні однокласниця Оля

Коментарі: 0

Додати коментар

Леонід Талалай: читати популярні, найкращі вірші поета класика українською мовою про кохання і дружбу, природу і тварин, для дітей та дорослих. Якщо ви не знайшли бажаний вірш, поета або тему, рекомендуємо скористатись пошуком по сайту.