Леонід Талалай – Гусині: Вірш

Вела гусяток сіра,
Вела гусяток біла,
Зустріла сіра білу,
Зустріла біла сіру.

І стали дві гусині,
Гусині-господині
Хвалитися пихато,
Які у них гусята.

Сказала сіра:
– В мене
Такі хороші діти,
Вмиватися щоденно
Залазять у корито.

А біла перебила,
Сказала сірій біла:
– Погані в тебе діти,
Усі вони бруднулі:
І лапки не помиті,
І носики у мулі!
У мене кращі діти,
Гарненькі, чепурненькі,
І рясочку ловити
Навчилися у неньки.

Не витримала сіра
І білу перебила.
Образилася біла
І сіру перебила.

Кричала біла мати,
Кричала сіра мати,
Скублися і гули,
А їхні гусенята
У купі попливли.
Хлюпочуться завзято,
Пірнають у блакить.
І де чиї гусята,
Не можуть відрізнить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Талалай – Гусині":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Леонід Талалай – Гусині: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.