Може, знаєте ви зайця,
Що нікого не боявся
І від страху не вмирав
Навіть чуючи «гав-гав».
Ну, боявся він лисиці,
Що ховалася в копиці,
Ну, бувало, що тремтів
Перед зграєю вовків.
Ну, а більше він нічого,
Ну, а більше він нікого
І ніколи не боявсь!
Ну, траплялось, серед ночі
Щось незриме зашерхоче,
Заворушиться, заблима
Величезними очима,
І тоді лише на мить,
Він, хоробрий, затремтить.
Ну, а більше він нічого,
Ну, а більше він нікого
І ніколи не боявсь!
Ну, доводилось тікати
Від коня і козеняти,
Від сороки, від кота
І від власного хвоста.
Ну, а більше він нічого,
Ну, а більше він нікого
І ніколи не боявсь!
