Листи, що осінь їй писала,
Зима за пазуху сховала.
Перечитає вже весною.
Над ними танучи сльозою,
Яку весна байдуже витре
і викине листи на вітер.
- Наступний вірш → Леонід Талалай – Дерево серед плину
- Попередній вірш → Леонід Талалай – Наш час очей не роззуває