Папороть квітне
кольором сивим,
де, щастя шукаючи,
був я щасливим.
А стежка волога
повз тихі дуби
у спогад веде,
як вела по гриби.
З минулого літа
запахне буркун
і я вже щасливий,
як в сіні цвіркун.
По-іншому бачу
і землю, і небо,
і крони, що світяться
самі від себе…
Невтолений ясен
листок простяга,
яким непригублена
крапля збіга…
Гриби шерхотять,
підіймаючи листя.
Кружляє,
мисливця шукаючи,
птиця.
