На ньому все іскриться:
Кожух і рукавиці,
і довга борода.
З дарунками торбина
Йому згинає спину,
Та впевнена хода.
Він прийде, не заблудиться
У полі сніговім,
Він знайде нашу вулицю
І зайде в кожен дім.
Здолає хуртовину
І прийде неодмінно
На радість нам усім.
Не зіб’ється з дороги,
Бо знає, що без нього
Не зайде свято в дім.
А що…як він заблудиться?
Дивлюсь з вікна на вулицю –
Та це ж його хода!
Кожух і рукавиці,
І костур у правиці,
І довга борода.
Здолавши хуртовину,
Несе важку торбину,
Прискорюючи крок,
І вже через хвилину,
Лише через хвилину
Співатиме дзвінок.
- Наступний вірш → Леонід Талалай – Таємниці
- Попередній вірш → Леонід Талалай – Йде в кожусі Миколай