По лігвах своїх вовки
людські розтягли кістки
і ворон із черепів
як переможець пив
довго лисиці вночі
облизували мечі
а потім труїлись трави
іржею людської слави
- Наступний вірш → Леонід Талалай – За тінню тінь до видноколу
- Попередній вірш → Леонід Талалай – У небі високім
(Оцінок ще немає)