П’ють і вітійствують піїти,
не можуть славу поділити,
один на одного кричать.
Чого кричати? Буде літо,
а потім осінь для курчат.
Чого ломитися у двері?
Усе закінчиться добром,
і буде все, як на папері, –
клянусь папером і пером.
І шана буде! Ще й яка:
лаврова дірка од вінка!
І пам’ять вічна!.. На два дні…
Похвалять критики піїта.
І так похвалять, що аж квіти
усі пов’януть у труні.
Згадає слава неборака,
слізьми покрапа над труною
і – все!.. І – дощик стороною,
і навіть друзям нічим плакать.
