Різкіший секунди стук
і непоправніші втрати.
Встигаємо тільки звук
того,
що випало
з рук,
вухом тугим спіймати.
Чекали часу-медбрата,
гадали, що прийде Спас,
а час прийшов
без халата –
у чорнім костюмі
час.
- Наступний вірш → Леонід Талалай – У тумані, шумом наполохана
- Попередній вірш → Леонід Талалай – Оркестр
(Оцінок ще немає)