Ще одне замкнулось коло,
потемнішало навколо,
і, поглянувши на світ,
ворон каркнув перед сном
і на все махнув крилом
з висоти прожитих літ.
Гривня випала остання,
закотилась в небуло.
Загадав би я бажання,
тільки ж небо затягло.
Совість мокне за дверима,
чи впускати, а чи ні? –
я не знаю, як мені
пережити з нею зиму.
Може, краще спати, спати,
не згинаючи колін?..
Хай присплять мене лопати
співом з чотирьох сторін.
